Якщо іноземець запитає про український спорт, про що ви розкажете? Футбол? Бокс? Теніс? А якщо людину, яка поверхово цікавиться спортом, попросити назвати одного відомого українського фігуриста? Не назве. Або ж довго думатиме. Бо про це мало пишуть і говорять. До того ж через вторгнення РФ в Україну фігурне катання неабияк постраждало, а спортсмени щодня борються за те, щоб цей вид спорту безповоротно не зник із нашої країни.

Своїм початком українське фігурне катання завдячує Оксані Баюл – неперевершеній фігуристці, яка стала чемпіонкою в 1993 році у Празі, а через рік виборола «золото» у складі команди вже незалежної України. Відтоді, окрім згадки про ту, яка «вийшла із Союзу», уже знали про країну-спортсмена «на ковзанах».

Фігурне катання – олімпійський зимовий вид спорту, де в офіційних змаганнях, як правило, розігрують чотири комплекти медалей: у жіночому одиночному катанні, у чоловічому одиночному катанні, у парному фігурному катанні, а також у спортивних танцях на льоду.

Марина Браєвська «Мама»

Обличчя свого показувати не захотіла, ім’я також змінила задля безпеки своєї матері.

Фігуристка, учасниця зимових Олімпійських ігор, нині тренує у Білій Церкві. Через травму хребта, яка на повну силу дала про себе знати після пологів, лікарі заборонили їй виходити на лід. «Рятуюся тренерством», – часто повторює в розмові сама Марина. Утікала від війни у 2014 році – з окупованої Горлівки поїхала до знайомих у Білу Церкву, там і залишилася. Удруге виїжджати не стала – сказала, що більше ніколи не покине свою домівку.

«Хоч би що в мене траплялося, я завжди знала, що є лід і фігурне катання. Я залишуся без дому, але не залишуся без ковзанів», – щиро ділиться своїми думками Марина.

Згадує, як приїхала у Білу Церкву. Каже, що вийшла на лід і плакала. Розуміла, що іншого життя не буде, а холод, який б’є по щоках, – буде.

«Я треную малих дітей… Усі виїхали. Усі. До мене на заняття з діток не ходить ніхто. Клуб не закриваю, домовилася про часткову оплату оренди роздягальні й кабінету. Чекатиму повернення своїх учнів. Зараз волонтерю. Координую роботу з пошуку для поранених бійців – професійних спортсменів реабілітаційних центрів. Знаєте, скільки в нас загиблих спортсменів? А я знаю».

З початком повномасштабної війни секції з фігурного катання, принаймні в Київській області, повноцінно не відновили. Міністерство оборони рекомендувало не виводити дітей на тренування задля їхньої безпеки. Багато тренерів працюють для тих, хто залишився, і навіть їздять за кордон на змагання.

«"Мама", тому що безмежно люблю своїх учнів, але й тримаю їх у тонусі», – закінчує жінка.

Зміни відбулися й у національній збірній. Росіянку Анастасію Шаботову виключили зі складу збірної України з фігурного катання. Пара, яка змагалася у програмі «Танці на льоду» – Олександра Назарова та Максим Нікітін – закінчила спортивну кар’єру в березні 2022 року.

У липні звільнено й віцепрезидента Української федерації фігурного катання Віктора Петренка через його виступ у льодовому шоу у РФ після вторгнення Росії в Україну.

Міністерство молоді та спорту України ще у квітні затвердило склад національних збірних команд із зимових олімпійських видів спорту на 2022-2023 рр. В основному складі збірної з фігурного катання на ковзанах налічується 15 спортсменів. Оприлюднити їхній список в умовах воєнного стану ми не маємо права.

Нам вдалося особисто поспілкуватися з двома представниками збірної України з фігурного катання.

Артем Даренський

Представник збірної України з парного фігурного катання

«Почалося все як і у всіх, – прокинулися від вибухів. Потім побачили ракети, знову почули вибухи, – згадує фігурист. – Я ще й живу неподалік аеропорту, тому… Ми місяць були вдома, потім поїхали в Монпельє на чемпіонат світу, згодом переїхали до Польщі в місто Торунь, де нам надали лід та проживання''.

Спортсмен розповідає про те, у яких умовах їм із партнеркою Софією Голіченко нині доводиться працювати:

«А через два місяці ми повернулися в Дніпро. І "каталися" у себе вдома. Робили це як могли. Через постійні тривоги нереально проводити повноцінне тренування, воно зривається. Вимушено виходили з льоду. Звичних зборів (навчально-тренувальні збори. - Ред.) у нас не було. Та й тренувань майже також".

Артем згадує про виступ, який у вересні відбувся в Німеччині. Каже, що не задоволений роботою на льоду, але такі результати цілком очікувані, оскільки не було належної підготовки.

«Збірна змінилася так, що танцювальний дует завершив кар’єру, – продовжує спортсмен. – Тепер у дорослій збірній залишилися тільки Іван Шмуратко – "одиночник" і я з Сонею».

Артем говорить, що зараз вони тренуються як можуть. Проблем додалося, коли почало зникати світло. Змагань поки не планується. Фігурист сподівається, що наступного року вони з партнеркою поїдуть на чемпіонат Європи.

Іван Шмуратко

Чемпіон України з фігурного катання

«Життя змінилося кардинально. Я не був удома з березня», – розповідає Іван Шмуратко, український фігурист, який виступає в чоловічому одиночному катанні, чемпіон України, срібний призер Юнацьких Олімпійських ігор 2016 року, учасник Зимових Олімпійських ігор у Пекіні.

«Виїхав на чемпіонат світу у Франції і відтоді почав шукати місце, де я можу тренуватися. Був у Німеччині. Два з половиною тижні тренувався в Італії, а решту часу їздив по змаганнях. Нині перебуваю у Франції на тренувальній базі».

«До речі, перші змагання в мене були в Оберстдорфі, там, де я тренувався чотири місяці. Відчуття такі… як це сказати… близькі до домашніх. Я вирішив, що зроблю все, аби відчути себе на міжнародних змаганнях, як "удома", у Києві».

Іван каже, що шукає умови та інформацію для розвитку свого потенціалу, і називає нинішню співпрацю зі своїм тренером колаборацією (спільна діяльність у певній сфері двох або більше людей, компаній чи організацій для досягнення спільної мети. – Ред). Вони обоє прагнуть, щоб не було отого поняття «зверхності» тренера над спортсменом. На питання, що зараз із його клубом в Україні, відповідає, що люди «живуть», тренуються як можуть.

«Мрію повернутися додому та тренуватися на домашній ковзанці. Підіймати рівень фігурного катання в Україні, чим ми з колегами займаємося вже зараз, кожного дня, спільними зусиллями. Планую, щоб після відбудування зруйнованих, за декілька років, відкрити й нову ковзанку, що створить більше умов для занять фігурним катанням, як для збірної команди, так і для дітей. Потрібно робити спорт масовим. Це мрія, яка поступово переходить у плани та можливості».

Як один із лідерів збірної, фігурист переконаний, що, зокрема, від його роботи на льоду залежатиме розвиток фігурного катання в Україні, і, усвідомлюючи свою відповідальність, робить усе можливе для збереження та розвитку галузі.

Насамкінець спортсмен зауважує, що кожний знаходить для себе можливості реалізувати власний потенціал і час допомагати одне одному та своїй країні.

«Багато залежить від фінансування та підтримки України – як внутрішньої, так і міжнародної», – переконаний Іван Шмуратко.

Інтерв'ю з Іваном:

Наслідки російського вторгнення для українського фігурного катання

Генеральний секретар Української федерації фігурного катання Анастасія Макарова розповіла, скільки льодових майданчиків пошкоджено за час війни:

«До початку війни основними базами підготовки до початку війни були Київ, Дніпро, Одеса і Харків. Нині працюють ковзанки у Києві, Дніпрі й Одесі (нестандартна). У Харкові, на жаль, зі зрозумілих причин зараз немає можливості для тренувань. Можна сказати, що 60 % ковзанок знищено або вони не підлягають ремонту», – невтішно резюмувала пані Анастасія.

Російські окупанти знищили Сєвєродонецький льодовий палац спорту, відкритий 5 травня 1975 року. Про це повідомив голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. Через обстріли палац згорів. Також пошкоджено ковзанки у Харкові («Салтівський лід» і «Айсхол»), Дружківці («Альтаїр») та Маріуполі – Mariupol Ice Center був однією з останніх ковзанок, побудованих в Україні. Для відвідувачів він відчинив свої двері 22 жовтня 2020 року.

https://skateukraine.org/war/icerinks/ua/

Уже відомий календарний план змагань на 2023 рік. На початку року, 23–29 січня, фігуристів чекає боротьба за титул чемпіона Європи у Фінляндії. У березні відбудеться чемпіонат світу в Сайтама (Японія). Життя фігурного катання триває. Але, на жаль, не всі спортсмени збірної зараз мають змогу брати в ньому участь, виїжджати на змагання та представляти Україну. Однак наші перемоги ще попереду. І у війні, і у спорті.