Українські фігуристи розкидані по всьому світу, виступають за інші країни та виграють медалі для інших федерацій. Спортивна міграція є нормальним процесом у глобалізованому спортивному світі, принаймні до тих пір поки кількість виїжджаючих спортсменів не перевищує небезпечних рівнів.
Чи перевищує вона зараз?
До сьогодні об’єктивно відповісти на це запитання було майже неможливо. Не було в наявності статистики про те, скільки українських фігуристів переїхали виступати за інші країни, коли вони переїхали й чому. Сьогодні ми змінюємо цю ситуацію.
Ми ретельно зібрали, проаналізували й звели на одній сторінці інформацію з багатьох джерел та зробили її максимально доступною, щоб ви могли оцінити цифри й зробити висновки самостійно.
Глянемо на головні цифри:
- 3 золоті й 2 бронзові медалі Олімпійських ігор
- 7 золотих, 5 срібних і 2 бронзові медалі чемпіонатів світу
- 8 золотих і 7 срібних медалей чемпіонатів Європи
- 2 золотих й 5 бронзових медалей юніорських чемпіонатів світу
Для порівняння — за період з сезону 2006/07 фігуристи, що залишились в Україні, завоювали одну:
- 1 бронзова медаль юніорського чемпіонату світу (Олександра Назарова - Максим Нікітін , 2014/15)
Динаміка
Напевне, цікаво подивитись, якою є динаміка переходів українських спортсменів.
Ось графік за роками:
Нам поки що бракує достовірних даних за 90-ті роки, але за останні 20 років пряма тренду чітко демонструє невпинне зростання щорічної кількості фігуристів, що залишають Українську федерацію фігурного катання.
Деякі цікаві спостереження по цьому графіку — помітні дуже чіткі піки міграцій одразу після олімпійських сезонів, особливо у 2010-му та 2018-му. Цього немає у 2014-му — можливо, через Російсько-українську війну, що розпочалася за лічені дні після Олімпійських ігор у Сочі.
Як кажуть — є брехня, є зухвала брехня, і є статистика. Абсолютні значення не скажуть багато, якщо не роздивлятись їх у ширшому контексті. Чи ці цифри є завеликі чи абсолютно нормальні? Можемо порівняти кількість фігуристів, що полишають країну на рік з кількістю учасників у чемпіонатах України та юніорських чемпіонатах України (на яких верхній ліміт учасників ніколи не досягався, тож ця кількість є непоганим індикатором загальної кількості спортсменів, що принаймні можуть змагатись на національному рівні):
Як бачимо, майже 1 з 10 українських фігуристів полишають Україну щороку, і це співвідношення також поволі зростає, як видно з прямої тренду.
Чи це нормально, коли 10% талантів щороку виїжджають в інші країни — вирішувати вам, шановні читачі.
Країни
Найпопулярнішим вибором наших фігуристів для переїзду є Сполучені Штати Америки. Що не дивно як для найрозвинутішої економіки в світі, яка завжди була популярною країною серед мігрантів з усіх країн і в усіх сферах. Ізраїль посів другу сходинку за популярністю — напевне, через історичні родинні зв’язки та велику кількість російськомовного населення в цій країні. Наступною йде Росія — завдяки географічній близькості, відсутності мовного бар’єру та наявності великої кількості ковзанок і тренерів.
Ось топ-10 країн:
Персональні історії
Ми прагнемо дати вам повну картину — і загальну, з цифрами й статистикою, і прицільний погляд на питання через призму персональних історій. На відміну від інших розвинутих спортивних ринків, де атлети рутинно переходять в інші країни за великими гонорарами, у фігурному катанні подібні переходи — це завжди складні, вартісні й болісні процеси.
Як правило, перехід до іншої федерації — це останній варіант, який обирають після багатьох років спроб вижити в понівеченій спортивній економіці України, емоційного напруження, постійного стресу, несправедливості та часто відверто ворожих дій власної федерації до своїх спортсменів.
Ми хочемо дати вам не лише цифри, а й розповісти персональні історії кожного з наших фігуристів, які були змушені прийняти ці важкі рішення. Деякі історії ми вже чули, але більшість з них — ще ні, і ми хочемо їх почути — як ви прийняли рішення про переїзд, чому, що вдалося, а що ні. Серце обливається кров’ю, коли слухаючи історію за історією, помічаєш як всі вони закінчуються однією й тією самою фразою: "Ми просто хотіли виступати за Україну та представляти свою країну якнайкраще".
Якщо ви фігурист/-ка, мати, батько чи тренер/-ка й хочете розповісти свою історію, напишіть нам у будь-який зручний для вас спосіб.
Ми також збираємо дані про переходи наших тренерів до інших країн. Це забере певний час і точно буде вартим окремої статистики й статті.
Висновки
Окрема сторінка зі статистикою про міграції разом з повним списком фігуристів, що переїхали до інших країн, доступна за цим посиланням. Ви також завжди можете знайти її в меню "Анкети → Переходи". Дані на цій сторінці будуть постійно покращуватись і доповнюватись, та якщо ви помітили якусь помилку чи інформацію, якої бракує, будемо вдячні, якщо ви нам напишете й допоможете покращити дані.
Наведені в цій статті цифри витвережують. Ми хочемо почати більш широку дискусію про те, чому це відбувається в такому жахаючому масштабі. Поки українська федерація хвалится, що вона "виховує олімпійських чемпіонів", дані говорять про протилежне. І мова не лише про медалі — багато фігуристів переїжджають до інших країн уже тільки задля того, щоб узагалі мати змогу кататись і мати поважне ставлення з боку федерацій. Ми більше не можемо ігнорувати цю проблему.
Але щоб вирішити якусь проблему, її спочатку потрібно зрозуміти. Щоб зрозуміти — потрібні дані. Сьогодні ми робимо перший крок у цьому напрямку й ділимося з вами даними, які ми зібрали стосовно цієї проблеми.
Сподіваємося, ви знайдете цю нову сторінку зі статистикою корисною та повчальною.
Фото обкладинки — з архіву Валерії Колімбет / ShutterStock.