Імʼя Марини Амірханової добре відоме в українському фігурному катанні. Вона є головною тренеркою збірної та головою тренерського комітету УФФК (Української федерації фігурного катання впродовж майже двох десятиліть. Більшість відомих українських фігуристів були її учнями. Батьки юних спортсменів у київських ДЮСШ мріють побачити своїх дітей на льоду в Марини Амірханової. Врешті-решт, саме вона сидить із фігуристами у Kiss&Cry на більшості чемпіонатів світу, Європи та Олімпійських іграх.
Попри цю славу в Україні, імʼя Марини Амірханової майже не відоме в міжнародній спільноті фігурного катання. Ніхто не говорить про її тренерські досягнення. ISU не запрошує Амірханову проводити семінари. Іноземні фігуристи не вишиковуються в чергу, щоб стати її учнями. Її ж українські підопічні один за одним завершують карʼєри з травмами, фізичними чи психологічними, та тікають до інших країн, щоб мати якнайменше контакту з колишньою тренеркою.
Тож сьогодні хочется поглянути детальніше на карʼєру однієї з найвпливовіших персон в українському фігурному катанні. Які були її досягнення за більш ніж 20 років на посаді головної тренерки, голови тренерського комітету УФФК, у якості наставниці, людини та офіційної особи, що отримує зарплату з грошей платників податків. Якби вона закінчила свою карʼєру сьогодні – якою її запамʼятають? Іншими словами – якою буде спадщина Марини Амірханової?
Головна тренерка
Марина Амірханова займає посаду головної тренерки УФФК понад 20 років. (Точна цифра невідома, оскільки УФФК ніколи не публікувала своїх протоколів).
У демократичних країнах, де федерації – це справді громадські організації, які розвивають свій спорт, посада головного тренера чи тренерки – виборна. Але УФФК – це останки радянської системи, тож головних тренерів назначають згори: в Міністерстві молоді та спорту. Члени УФФК не мають можливості впливати на це.
На щастя для Марини Амірханової, її чоловік Даніль Амірханов якраз зайняв посаду голови відділу зимових видів спорту в міністерстві на початку 2000-х. Це допомогло запустити її кількадесятирічну карʼєру з поважною назвою головної тренерки національної збірної України з фігурного катання.
Даніль Амірханов був асистентом Людмили Михайловської – іншої владної персони в УФФК, яка, разом із родичами, займала керівні посади понад 40 років. Як нам відомо, саме його вірна служба допомогла цій тренерці пробитися на роботу в міністерство.
Головною відповідальністю та задачею на посаді головного тренера збірної є результати збірної на світовій арені.
Ці графіки яскраво демонструють успіхи Марини Амірханової в цій ролі:
Олімпійські ігри (1992-2022)
Найкращі місця, які посіли українські одиночники на Олімпійських іграх (1-3 – медалі, 1-10 – топ 10)
Чемпіонати світу (1991-2022)
Найкращі місця, які посіли українські одиночники на чемпіонатах світу (1-3 – медалі, 1-10 – топ 10)
Марина Амірханова мала б бути на цій посаді до тих пір, поки її не замінить наступний кандидат. Натомість вона використала посаду, щоб упевнитись, що наступного кандидата не буде.
Голова тренерської ради УФФК
УФФК
Щоб повністю зрозуміти нюанси карʼєри Марини Амірханової у федерації, потрібно розуміти саму УФФК. Ми писали про це у багатьох статтях: “Що не так з УФФК?”, “Результати 30 років УФФК” та “Федерація проти Дзицюк-Павлов”. Ключова теза в тому, що УФФК – це гілка радянської спортивної системи, що зараз не працює, адже не здатна розвивати фігурне катання в демократичній країні з ринковою економікою.
Відео:
Замість того, щоб розвивати громадські спортивні клуби, збільшувати популярність і масове залучення людей у фігурне катання, навчати тренерів і суддів та покращувати рівень змагань, УФФК сфокусована на боротьбі за обмежений ресурс – державне фінансування. Українська спортивна система майже не змінювалася з часів СРСР, тож бути в правлінні УФФК означає мати владу й інструмент у цій боротьбі проти інших тренерів і шкіл.
“Розвиток спорту” в баченні УФФК – це війна між тренерами. Хто принесе медалі державі. Знищити конкурентів – інакше вони знищать тебе. Зробити своїх суперників слабшими. Узяти контроль над процесами та коштами у свої руки. Контролювати суддівство, щоб гарантовано перемагати. Тридцять років негативної селекції призвели до того, що в Україні залишилися тільки люди, що погоджуються з таким баченням.
З огляду на це, “тренерська рада” в УФФК є зовсім не тим, що люди уявляють.
Тренерська рада
Згідно світових практик, тренерська рада відповідальна за розробку й впровадження програм розвитку та навчання тренерів у країні. Голова тренерської ради має бути спеціалістом з широким кругозором та обсягом знань і експертизи, мати бездоганні комунікаційні навички, щоб передати якомога більше компетенції тренерам по всій країні.
Але ви не знайдете жодної програми розвитку тренерів у УФФК.
За 30 років не було розроблено жодної програми навчання для тренерів. Немає книжок з навчання фігурному катанню. В Україні не існує семінарів чи воркшопів для тренерів. Тренерська рада УФФК зробила нуль зусиль для того, щоб допомогти молодим тренерам зростати.
Але Марина Амірханова, як голова тренерської ради, не лише не була проактивною в навчанні тренерів. Вона досягла успіху в іншому: приховуванні від них інформації. Її офіційна позиція давала їй доступ до семінарів та оновлень ISU, в тому числі щодо змін у правилах та суддівстві. Голови тренерських комітетів у інших країнах роблять все можливе, щоб якомога якісніше донести та передати цю інформацію до усіх інших тренерів у країні. Марина натомість використовувала це як козир перед іншими тренерами, як можливість зробити інших тренерів слабшими та зменшити їхні шанси виховувати конкурентоспроможних фігуристів.
Іншими словами, вона не лише не зробила позитивного внеску в розвиток тренерів – вона зробила негативний. Не лише не рухала вперед тренерську дисципліну, але й тягнула її назад.
Скріншот сайту УФФК
Через це більшість молодих тренерів та колишніх фігуристів виїжджали працювати тренерами в інші країни або просто кидали всі надії стати тренерами в Україні.
Тренер
У своїй щоденній діяльності Амірханова працює тренеркою в київській ДЮСШ “Лідер” на муніципальній ковзанці на вул. Шаллет. Керівництво ДЮСШ “Лідер” майже повністю складається з членів правління УФФК, тож часто складно розрізнити ці дві організації. Учні Амірханової – це фігуристи в складі збірної України та ті, хто хочуть туди потрапити.
Заняття фігуристів збірної та уроки в ДЮСШ фінансуються міністерством і київським спортдепартаментом. УФФК/“Лідер” такоже отримує додаткове фінансування на спортсменів збірної від ISU та Національного олімпійського комітету (НОК). Тим не менше, заняття в Амірханової ніколи не були безкоштовними чи дешевими. Середня ціна, яку батьки платять за заняття в її групі, – $300-400 на місяць.
Як головна тренерка в ДЮСШ “Лідер”, головна тренерка збірної та голова тренерської ради УФФК, Марина Амірханова зробила так, щоб всі, хто хотів потрапити до збірної, мали займатися в її групі. Використовуючи свій авторитет і вплив на ручну суддівську бригаду (якою керує Юрій Балков – український суддя, всесвітньо відомий скандалами олімпійського рівня) вона дала зрозуміти, що “національна збірна” та Марина Амірханова – це синоніми.
Для цього використовувався широкий набір технік: чутки про інших тренерів, шантаж та тонкі маніпуляції усіх видів. В її позиції не так важко обдурювати батьків чи молодих невпевнених тренерів. Якщо перспективний спортсмен не переходив до Амірханової, в нього чи неї шансів посісти призові місця майже не було. Ще гірші були справи в спортсменів, які вирішували перейти від неї до іншого тренера.
Більшість спортсменів переходили до Марини Амірханової не тому, що чули про її тренерські здібності, а тому що це був єдиний спосіб отримати достатньо льоду для тренувань та мати шанс пробитися на міжнародні змагання.
Амірханова здобула певну славу маніпуляторки й із фігуристами. На диво, її вміння використовувати асиметрію влади та маніпулювати людьми дало їй визнання як “великої психологині” серед дітей-фігуристів.
Людина
Інколи все, що потрібно від тренера, – це просто прояв людяності. Не кожен тренер повинен мати ступінь із психології, але кожен має залишатися людиною.
Психологія тренерства – це важлива складова сучасного спорту. Вона часто відрізняє старі підходи в тренерстві від нових. І найбільш важливий аспект сучасної тренерської психології – це наука про мотивацію. Як розвинути впевненність та мотивацію у спортсменів. Як створити безпечне й здорове середовище для фігуристів, яке допоможе долати щоденні перешкоди та допоможуть знаходити сили в їхньому прагненні до покращення результатів. Тренери, що вміють надихати, розкривати спортсменів та змушують вірити в себе, вважаються великими психологами.
Але в країні, що застрягла в радянських підходах до спорту, Марина Амірханова вважається “великою психологинею” банально за її вміння маніпулювати людьми.
Інколи це описують в позитивному сенсі (“коли я впадала в ступор перед стартом, вона могла мене з нього вивести”). Але в 9 з 10 свідчень це описують навпаки: Марині не було рівних у приниженні дітей, вмінні гнобити спортсменів, використанні пліток і тонких маніпуляцій з батьками та інших тренерів, натравлюванні одних спортсменів проти інших тощо. Слово дорослої людини проти дитини, старшої тренерки національної збірної проти невпевненого учня давало неабиякий контроль над емоціями та почуттями підопічних.
Ось деякі з методів, які найчастіше звучать у свідченнях про методи Марини:
- приниження та обзивання
- крики та образи
- ігнорування та ізолювання як спосіб покарання
- звинувачення та засудження
- маніпулювання та контроль
- знецінення спортсмена
- образи щодо форми тіла
- жарти на тематику сексу до неповнолітніх
- публічне зважування фігуристок та образи
- залякування
Фактично підручник з психологічного насильства.
На темі жартів щодо сексуального життя чи геніталій спортсменів, за свідченнями учнів, у Марини був особливий пунктик. Втім, це не дуже рідкісна поведінка в тренерів УФФК та українських ДЮСШ по фігурному катанню.
У країнах, де розвивають холістичний підхід до спорту, така поведінка закрила б доступ Амірханової до спортсменів назавжди. В УФФК це зробило її поважною персоною, головною тренеркою та “великою психологинею”.
Офіційна особа
Як Марина, так і її чоловік Даніль, обіймають державні та офіційні посади багато років (15-20 щонайменше). Даніль – віцепрезидент УФФК та голова відділу зимових видів спорту в Міністерстві молоді та спорту (до минулого року: не зміг залишитися через обмеження по віку для посадовців). Офіційні доходи й статки Амірханових є в обовʼязковій для офіційних держслужбовців декларації.
Поглянемо на цифри:
Доходи
| 👨 Даніль Амірханов | 👩 Марина Амірханова | |
| Зарплата | $395,15 / місяць | $1 190,60 / місяць |
| Пенсія | $95,8 / місяць | $127,57 / місяць |
Разом $21 709,44 на рік.
Якщо поглянути на майно, придбане за останні п’ять років, згідно щорічних декларацій, то це:
Статки
| Тип | Деталі | Ціна |
| 🚗 Авто | BMW X1 (2017) | ~$10 700 |
| 🚗 Авто | Nissan Leaf (2015) | ~$15 000 |
| 🚗 Авто | Tesla Model 3 (2018) | ~$178 (задекларовано як куплена за 5000 UAH, реальна ціна – щонайменше $40 000) |
| 📈 Папери | House Capital | ~$36 886 |
| 🚪 Квартира | 46.5 кв.м. | ~$30 871,68 |
| 🌳 Земля | Козин, 120 кв.м. | невідомо, оціночно $10 000+ |
| 🌳 Земля | Козин, 1000 кв.м. | невідомо, оціночно $100 000+ |
| 🏠 Дім | Козин, 223 кв.м. | невідомо, оціночно $150 000+ |
Усього (за оптимістичними оцінками) – щонайменше ~$400 000+.
Не дуже зрозуміло, як Марина Амірханова змогла купити Tesla Model 3 за 5000 гривень у 2020 році, але це вражає.
💰 Учні Марини платять їй в середньому 300$ на місяць готівкою на руки, тож на кожні п’ять учнів на рік це ще додає щонайменше $18 000 / рік, або $90 000 за останні п’ять років.
Резюмуючи, подружжя спортивних держслужбовців і працівників комунального підприємства, що живуть на середню пенсію в $100 та зарплату $700, змогли забезпечити собі достатній рівень життя: дві квартири, дім на дві сотні квадратних метрів та 10 соток землі в елітному селищі в Кончі-Заспі, а також три автомобілі, включно з Tesla Model 3.
Свідчення фігуристів
Найважливішим, звичайно, є те, якою Марину Амірханову запамʼятають її учні.
За останні 15 років ми чули, публічно та непублічно, багатьох фігуристів, і це завжди була складна тема для публікації. Жорстока правда про насильницьке тренерство полягає в тому, що воно йде нога в ногу з буденними речами й тренувальним процесом, де тренер також робить і багато “хорошого”. Досвід спортсменів не завжди чорний. Психологічне насильство не чорно-біле взагалі.
Ба більше, в радянському підході до спорту асиметрія влади між спортсменом та тренером – майже абсолютна. Спортсмени майже не мають впливу ні на що, і тренер має статус ледь не Бога відносно учня. Залежність від тренера невиправдано висока – фактично сподівання всього життя та карʼєри знаходяться в руках тренера. Інколи це доходить такого рівня, що спортсмени буквально живуть у наставників удома безкоштовно (одна з найулюбленіших стратегій абʼюзивних тренерів, особливо у випадках сексуального насильства).
Тож збирати прямі свідчення та цитати для цієї статті було неймовірно складно. Більшість фігуристів, навіть після того, як щойно розповіли свої історії, відмовлялися бути причетними до будь-яких матеріалів. Інколи звучать фрази: “Вона мені зробила багато поганого, але й хороше теж”, а інколи: “Я вже поховав/ла це в своїй памʼяті й не хочу ворушити”.
Це одна з причин, чому так багато історій насильства у спорті залишаються нерозказаними навіть батькам.
Ми поважаємо бажання фігуристів мовчати, навіть попри те, що це лише допомагає зберігати статус-кво, робить шкоду новим молодим фігуристам і допомагає занепаду фігурного катання в Україні. Тож ми публікуємо лише свідчення, що були нам надані зі згодою чи зроблені публічно. Вони також анонімізовані, щоб було неможливо вгадати про кого йде мова.
…она очень мстительная, прежде всего. Если спортсмен решал перейти к другому тренеру, она начинала сводить с ними счета, используя весь свой ресурс и связи…
…мстительная… после того, как я съездил/а тренироваться в [другую страну], она начала угрожать моим родителям, а затем перекрыла кислород. Меня начали сильно топить на соревнованиях…
…очень властная, без чувства меры… пытается задавить и высмеять чужое мнение, если оно расходится с её… Если ребёнок не прогрессирует – начинает унижать и гнобить…
…ко мне она относилась хорошо, но я много слышала неприятных слов к старшим девочкам… по поводу веса особенно. Всегда можно сказать корректно, но она не подбирала выражений, очень грубо говорила…
…она умеет пудрить мозги – в этом ей равных нет… причём сделает всё так тонко, будто ты сам/а виноват/а, а в итоге выигрывает она… мой/я спортсмен/ка из-за таких игр лишилась возможности поехать на этап Гран-при…
…гнобила за вес так, что я почти не ела. Уже сейчас понимаю как это ужасно влияет и на спортивный результат, и на здоровье на всю жизнь, но тогда я была счастлива, если весы показывали нужную цифру…
…комментировала личную жизнь спортсменов, указывала на партнёров, говорила кому с кем надо спать, унижала на эту тему прямо на льду…
…я у неё был/а недолго и сейчас сам/а тренер в [другой стране], но, вспоминая, как она нас тренировала, понимаю что она нас просто калечила и делала многое неправильно…
…она придумала свою систему подготовки спортсменов, и держалась только за неё, не учась и не развиваясь, не заимствуя идеи у других, ограничилась только ей…
…она разговаривала матом с нами, могла расспрашивать, занималась ли я сексом (мне было 12), постоянно “шутила” с упоминанием половых органов, причём очень грязно – в стиле “что ты пи…дой к судьям едешь” и так далее…
…я у неё не занимал/ся, но Амирханова моему тренеру прямым текстом сказала, что никаких мест на чемпионате Украины не видать, она лично об этом позаботится… я из-за этого перешел/ла из одиночного катания в другой вид, а потом бросил/а …
…в один день я пришел/ла на тренировку, а она мне говорит: “я тебя подарила другому тренеру” и больше со мной не разговаривала…
…минут за 15 до конца тренировки она всегда курила у бортика и выдыхала дым прямо мне в лицо. Правда, я был/а мелкая/ий, не понимал/а, что это ненормально…
Якщо ви є одним із учнів Марини Амірханової та готові поділитися своїм досвідом (анонімно чи ні) – напишіть нам за цією формою: https://forms.gle/rcJ1qujacGZYHDJb9. Ми будемо оновлювати цю статтю з появою нових свідчень.
Також Марина Амірханова вплинула на життя та карʼєри й інших фігуристів, які ніколи в неї не займались. І хоча більшість спортсменів про це не говорять, деякі наважувалися, і досить публічно. Наприклад, ось інтервʼю з Олексієм Биченком – срібним медалістом чемпіонату Європи-2016 (під прапором Ізраїлю), – в якому він розповідає про причини занепаду українського фігурного катання та його переходу до іншої країни:
там існує група людей, назвемо її компанією, від якої в українському фігурному катанні залежить все. Коли намагаєшся поcкаржитися і добитися справедливості в одних, цих оминути теж не вдасться. Там існує кругова порука… Є такі Даніль Асхатович та Марина Олегівна Амірханови, компанія Михайловських. Ці люди між собою прекрасно діляться. А молоді спортсмени, які намагаються вирости, чогось досягти, бідують.
Список учнів
Ось неповний список учнів Марини Амірханової:
Лише двоє з її учнів були на подіумі головних турнірів ISU: Юлія Лавренчук у 1997-му та Олена Ляшенко в 1995 та 2003-2004 роках – задовго навіть до появи нової системи суддівства у фігурному катанні.
Коротка анонімізована статистика за відгуками від її учнів: 1 відгук був позитивним (“вона великий психолог та на своєму місці”), 19 були категорично негативними й 9 – без інформації. Щонайменше 13 учнів переїхали до інших країн і не хочуть чути нічого ані про українське фігурне катання, ані про Амірханову. Лише троє залишилися в Україні тренерами. Четверо ще катаються. Щонайменше 10 учнів прямим текстом звинуватили кваліфікацію Амірханової у своїх травмах, але ця тема потребує ретельнішого розслідування та публікації.
Спадщина
Спадщина тренера – це не результати. Тренери запамʼятовуються впливом, негативним чи позитивним, який вони залишають у житті своїх учнів. Перемоги та поразки будуть забуті, але вплив тренера на їхню особистість фігуристи будуть нести крізь усе життя.
Найкращі тренери світу залишають спадщину, що виходить за рамки спорту. Вони допомагають спортсменам повірити в себе та мріяти. Вони розділяють їхні успіхи та вчать зростати на поразках. Вони довіряють своїм учням та своїм прикладом навчають довіряти самим собі. Вони поважають та піклуються про кожного спортсмена та ставляться як до індивідуальності. Вони створюють атмосферу безпеки та довіри навколо себе. Показують, що означають довіра, чесність і справедливість у спорті та житті. Вони допомагають учням стати кращими спортсменами й кращими людьми.
Легендарний баскетбольний тренер Джон Вуден сказав: “Хороший тренер може змінити результат гри, великий тренер може змінити все життя”.
Спадщина Марини Амірханової також запамʼятається її впливом. Хоча деякі фігуристи безперечно вдячні їй та іншим абʼюзивним тренерам, цей вид стокгольмського синдрому в спорті добре відомий.
Більшість її учнів запамʼятали її як мстиву, психічно нестабільну, непрофесійну та корумповану людину, що знищила їхні карʼєри. Багато фігуристів знали заздалегідь про її методи та кваліфікацію, але не мали вибору: всі прагнуть потрапити до збірної України. Контроль та вплив, який Марина збудувала за багато років, складно уявити.
Деякі з її учнів зараз проходять багаторічну психологічну терапію, щоб віднайти знищену впевненість у собі та почати любити своє тіло. Роки приниження Мариною впродовж їхніх найчутливіших підліткових років зробили свою справу.
Деякі фігуристи отримали травми, несумісні зі здоровим та щасливим життям, та вважають їх прямими наслідками непрофесійної роботи Марини Амірханової. Вони мусять лікуватися та шукати рішення самотужки.
Деякі фігуристи банально ненавидять фігурне катання й не дивляться його більше. Інші переїхали до інших країн, не отримавши жодної допомоги в тому, щоб розпочати карʼєри тренерів в Україні. Тепер вони вчаться, як тренувати, іншими методами в розвинутих країнах. Ніхто з них не прагне прилетіти назад до України, щоб зустріти Марину, обійняти її та подякувати, що зробили їхнє життя кращим.
Марина Амірханова зробила значний внесок до занепаду українського фігурного катання. Вона знищила надії та карʼєри багатьох неймовірно талановитих українських фігуристів. Травмувала їх. Зупинила багатьох від навіть спроб щось робити в Україні. Показала, що іншого вибору, аніж полишити Україну, – немає. Отримуючи зарплату з податків українців, вона, разом із чоловіком, мандрувала по всьому світу, представляла Україну на більшості чемпіонатів Європи, світу та Олімпійських іграх. Живучи в елітному селищі під Києвом та пересуваючись Теслою, подружжя Амірханових з року в рік розповідає в інтервʼю, що результатів немає, тому що українські спортсмени погано стараються, а держава мало виділяє коштів на розвиток спорту.
Це і є спадщина Марини Амірханової.
Редакційна політика Skate Ukraine
Висвітлення приватного життя
Ми поважаємо право на приватне життя і право на захист честі і гідності. Однак залишаємо за собою право на розслідування та збір даних щодо осіб, які виконують суспільно значущі функції і/або які мають значний вплив в українському фігурному катанні. У публікаціях про таких осіб суспільна значущість зібраної інформації має вищий пріоритет у порівнянні з правом на приватне життя.
